ДОВОЛІКАТИ, КА́Ю, ЄШ,
Доволікати, ка́ю, єш, сов. в. доволокти́, чу́, че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. ІІ. 189.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 405.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДОВО́ЛИТИ, ЛЮ, ЛИШ, →← ДОВО́ЛІ